Нагадаємо, в березні поточного року президент України Віктор Янукович заявив, що з травня 2012 р. в Україні стартує програма кредитування придбання житла. Тоді гарант озвучував, що “умови кредитування встановлюються внутрішніми правилами комерційних банків, за ними ж останнє слово у рішенні щодо видачі”. Але при цьому тут же сам ці умови і назвав: відсоткова ставка повинна становити не більше 16%, з яких громадянин щомісяця погашає 3% (щомісячний платіж за кредитом з урахуванням компенсації не повинен перевищувати 40% сукупного доходу сім’ї). Решта банку оплачується з держбюджету (на ці цілі урядом передбачено на 2012 р. 1 млрд. грн.).Уточнені Мінрегіонбудом правила додали конкретики. Так, за інформацією з міністерства, програма передбачає видачу кредиту 30 тис. сімей на термін до 15 років. При цьому кредитувати за держпрограмою готові аж ніяк не будь-яку квартиру. “Нормативна площа – 40 кв. м на одну людину або сім’ю з двох осіб. Плюс 18 кв. м на кожного наступного члена сім’ї, але не менш діючих санітарних норм. Нормативна вартість за 1 кв. м: Київ – до 7 тис. грн., Київська область – до 5 тис., інші населені пункти – до 4 тис. грн.”, – значиться в підрахунках міністерства.

З початку тижня Міжвідомча комісія при Мінрегіонбуді вже затвердила перші 542 квартири в 16 об’єктах незавершеного будівництва для придбання черговиками. Зокрема, громадянам, що стоять на квартирному обліку, пропонується купувати житло в Криму (20 квартир), Волинській (38), Запорізькій (160), Полтавській (80 квартир), Сумській (208), Чернівецькій (36) областях. Ступінь готовності об’єктів становить від 12% до 89%.

Але затверджений список і визначені умови ще не означають, що програма запрацювала. І навіть підписаний вчора головою Сумської обласної державної адміністрації Юрієм Чмирем перший договір щодо компенсації відсоткової ставки позичальнику теж нічого не означає. Якщо будівельні компанії помалу відгукуються на ініціативу, то банкіри приєднуватися до програми відмовляються. “Поки лише Ощадбанк виявив бажання взяти участь в даній програмі”, – чесно зізнається Анатолій Близнюк.

Втім, те, що будівельні компанії пішли на співпрацю з державою, – вже неабияке досягнення, так як в березні, відразу після оголошення програми, вони характеризували її винятково нецензурними словами. Сьогодні ж риторика забудовників змінилася. “Ця програма передбачає видачу доступного житла малозабезпеченим верствам населення, що вже позитивно. Та й з точки зору будівництва це підтримка галузі, тому ми тільки підтримуємо таку ініціативу”, – говорить голова правління тресту “Житлобуд 1″ (Харків) Андрій Харченко.

Правда, проблема тільки в тому, що уряд встановив параметри вартості такого житла, що є питанням, яке не завжди залежить від забудовника. Наприклад, вартість деяких будівельних матеріалів, говорить Андрій Харченко, в Україні вища, ніж за кордоном. Зростає і вартість енергоресурсів, не кажучи вже про “дорогі і складні переговори” з комунальними службами.

Банкіри нібито теж не проти співпраці, але тільки за умови певних компромісів із владою. “Нам це цікаво і вигідно. Але, відповідно до вимог материнських банків і вимог ЄЦБ за Базелем III і II, неможливо давати кошти на великі терміни під фіксовану ставку, тільки під плаваючу. Плюс ми виконуємо ще вимоги Національного банку”, – розводить руками голова правління Укрсоцбанку Борис Тимонькін.

До того ж, за його словами, програма не передбачає захисту банків, які несуть значні ризики.

“У нас немає конституційного механізму, який передбачав би обов’язкове повернення кредиту державою. Адже суми компенсації передбачаються бюджетом, і якщо не буде жодних гарантій, що ці кошти будуть протягом усіх 15-20 років закладені в бюджет, банкіри не підуть на такий ризик”, – резюмує Борис Тимонькін.

Пані Лариса три роки тому закінчила співпрацю з одним з банків. Принаймні, так вона вважала. Термін дії картки закінчився, але банк і далі обслуговував її рахунок.

“Повідомлення від колекторської компанії – ваш борг 18 гривень. Виявилося, що в мене послуга смс-банкінг, і за неї я заборгувала за кілька років. Мало того, за тиждень, борг виріс уже до 22 гривень”, – розповіла Лариса.

Коли вона подзвонила в банк, їй порадили радіти – оскільки відбулася такою мізерною сумою і порадили заплатити. Деяким українцям за необережність мати незакритий рахунок доводиться платити по 2-3 тисячі гривень. Слід пам’ятати: якщо термін дії вашої картки закінчився, це ще не означає, що рахунок закривається автоматично. Вся інформація про ваші права та обов’язки міститься в договорі, який ви підписуєте.

“Коли набереться певна сума, тоді перед банком постає питання: відшукати цього клієнта банку, з якого потрібно буде відшкодувати ці нарахування, отримати плату за послуги, навіть якщо він ними не користувався, чи ухвалити рішення про списання цих відрахувань”, – пояснює голова правління комерційного банку Андрій Циктор.

А ось адвокат Ростислав Кравець, який на суперечках з банками собаку з’їв, – іншої думки. Він вважає, що клієнти банків в таких випадках не винні, оскільки їх послугами не користувалися. Якщо на картці є заборгованість, можна заплатити або почекати. Якщо ж минуло три роки з моменту закінчення терміну дії картки – банк вже не має права нічого вимагати. Термін позовної давності, за законом, минув.

Циктор зазначає, що банк може закрити рахунок без звернення клієнта тільки через три роки, якщо на рахунку не було руху і не було обслуговування. Втім, у випадку з Ларисою банк діяв прямо протилежно. Мабуть, суперечливість нашого законодавства – як рулетка – комусь щастить, а комусь не дуже.

В Україні “гуляє” близько 10 мільйонів карток, якими власники не користуються. Якщо з кожного взяти хоча б по 10 гривень, колекторські фірми, яким банк продав ваш борг, можуть озолотитися.

Навіть отримуючи левову частку доходів “в конверті”, потенційний позичальник може переконати банк у своїй платоспроможності.

У розпал кризи банки поголовно впровадили практику видачі позик винятково клієнтам, що мають офіційний дохід. Величезна кількість проблемних кредитів, що повисли на банкірах, навчила їх обережності. Вони більше не вірять позичальникам на слово і відмовляються приймати липові довідки. Українцям, не працевлаштованим офіційно або не зареєстрованим як приватні підприємці, неймовірно складно втертися в довіру до кредиторів. І більшість з них залишаються без кредитів, оскільки отримують сірі зарплати. За оцінками податківців, щорічно “в конвертах” виплачується близько 140 млрд. грн.

Але навіть щасливчики, які можуть пред’явити заповітну довідку про доходи, далеко не завжди можуть розраховувати на отримання кредиту. З точки зору банків “благополучним” вважається лише той позичальник, який в змозі витратити на виплату позики до 50% свого офіційного щомісячного доходу (деякі кредитори обмежують цю планку 30%). “Банк ухвалює рішення про можливу суму кредиту виходячи з поточних доходів і витрат позичальника, а також враховує мету фінансування і авансовий внесок. Наприклад, щоб сім’я з двох людей могла отримати 15-річний кредит на купівлю житла в розмірі 80 тис. грн., її офіційний дохід повинен становити від 6 тис. грн.”, – підраховує начальник департаменту роздрібних продажів УкрСиббанку BNP Paribas Group Андрій Кашперук. І все ж, проявивши винахідливість, потенційні клієнти можуть переконати банкірів у своїй благонадійності. Тим більше, що фінустанови самі починають активно заохочувати клієнтів. “Велика частина економіки зараз знаходиться в тіні, офіційно декларовані доходи громадян сильно занижені. Якщо при оцінці фінансового стану фізосіб спиратися тільки на довідку про доходи, їх платоспроможність завжди буде недооцінена. Тому банки намагаються бути більш гнучкими і правильно оцінювати їх офіційні та непрямі доходи”, – підтверджує начальник управління ризиків роздрібного бізнесу VAB Банку Клим Тимко.

Показати все, що нажито

Домогтися отримання кредиту за відсутності офіційних доходів можна, переконавши банк провести непряму оцінку вашої платоспроможності. Банкіри нерідко користуються цим методом, адже якщо, наприклад, потенційний клієнт, який має офіційний дохід у розмірі тисячі гривень, їздить на останній моделі BMW, ні в кого не виникне сумнівів у його платоспроможності. Оскільки у клієнта не тільки є гроші на придбання такого автомобіля, але і на його утримання (заправку, оплату паркомісця і так далі). Правда, елітне майно повинно належати самому претенденту на кредит. Очком на користь потенційного позичальника може стати наявність дорогої нерухомості або навіть нещодавно зроблений в будинку ремонт, а також регулярний відпочинок за кордоном (договори і чеки про оплату турів повинні додаватися). Крім того, деякі банки враховують при розрахунку кредитоспроможності доходи інших членів сім’ї, в тому числі цивільних чоловіків і дружин.

В цьому випадку підтверджувальними документами будуть:

- документально підтверджена кредитна історія позичальника: довідки з інших банків про погашення кредитної заборгованості, виписки з інших банків, що підтверджують здійснені платежі;

- документи, що підтверджують придбання рухомого або нерухомого майна позичальником;

- виписки з інших банків за поточними і депозитними рахунками позичальника;

- документи, що підтверджують систематичні дискреційні (понад необхідні) витрати позичальника.

Мінусом цього варіанту є складна процедура підтвердження своєї платоспроможності і додаткові витрати. Оплачувати доведеться не тільки отримання кожної довідки, але і в деяких випадках послуги оцінювача (якщо банк погодиться взяти до уваги наявність рухомого і нерухомого майна).

Засвітити “нетрудові”

Один зі способів довести банку свою платоспроможність – показати йому свої “нетрудові” доходи. “Серед іншого можуть бути розглянуті надходження від здачі нерухомості в оренду, дивіденди, відсотки за депозитом. Але в будь-якому випадку необхідною умовою буде документальне їх підтвердження”, – говорить начальник управління роздрібними ризиками АТ “Ерсте Банк” Катерина Данильченко. Наприклад, якщо ви отримуєте дохід від здачі в оренду квартири, вам доведеться пред’явити банку офіційний договір, а також копію декларації про сплату прибуткового податку з орендних платежів з позначкою податкової служби. Тільки в цьому випадку кредитор визнає такий дохід офіційним.

Мінус. Головний недолік – необхідність засвітити такий дохід не тільки перед банком, але й перед податковими органами. Зробити це доведеться заздалегідь – в період деклараційної кампанії. Причому проходження цієї процедури аж ніяк не гарантує, що згодом кредитний комітет банку візьме до уваги вказані джерела доходу і винесе позитивне рішення про видачу позики. Зате, одного разу оприлюднивши свої додаткові грошові джерела перед фіскалами, ви ризикуєте назавжди залишитися в полі їхнього зору. Іншими словами, податки з них, швидше за все, доведеться сплачувати щорічно.

Третій не зайвий

Недостатньо благонадійний (з точки зору банку) позичальник може надати поручителя. Тобто знайти третю особу (а в деяких випадку – декілька), яка візьме на себе зобов’язання виплачувати кредит, якщо сам позичальник виявиться неплатоспроможним. Договір фінансового поручительства може бути оформлений або у випадку, коли у клієнта недостатньо офіційних доходів, або коли в нього немає власної застави для забезпечення за позикою. Правда, знайти поручителя може виявитися не так-то й просто. З одного боку, навчені гірким досвідом українці зараз дуже обережно вплутуються в будь-які взаємини з банками, з іншого – самі фінансисти пред’являють до поручителів підвищені вимоги. Наприклад, багато банків вважають за краще, щоб поручителями за кредитами виступали найближчі родичі позичальника. Вони вважають, що в цьому випадку клієнт буде більш відповідально ставитися до погашення боргу.

Мінус. Поручителям теж доведеться надати банку свідчення своєї платоспроможності. Причому в цьому випадку банки, як правило, будуть враховувати доходи, підтверджені документально. Іншими словами, поручителі повинні мати високу “білу” зарплату та документи, що підтверджують власність на ліквідне рухоме та нерухоме майно. До того ж наявність гаранта зовсім не позбавить позичальника від необхідності погашати кредит навіть у разі форс-мажорної ситуації. Якщо поручителя в судовому порядку зобов’язали платити за вашими рахунками, згодом він зможе стягнути з вас сплачену суму.

Вигідна творчість

Переконати кредитора можна також, продемонструвавши йому доходи від лівих заробітків. З цією метою отримані “сірі” гонорари можна самостійно вносити, наприклад, на свій картковий рахунок. Однак слід пам’ятати, що банк візьме до уваги лише регулярні доходи, що надходять на рахунок протягом не менше півроку. Крім того, фінустанова може вимагати від потенційного позичальника ще й речові докази. “Наприклад, якщо людина пише книги та отримує гонорари “в конверті”, ми просимо показати ці книги. Тобто дохід підтверджується в будь-якому випадку. Хоча банк при цьому усвідомлює, що прийняття неофіційного доходу – це завжди ризик. Адже в разі проблем з виплатою кредиту стягнути щось з неофіційних коштів неможливо”, – пояснює Світлана Спіцина, начальник відділу активно-пасивних продуктів OTP Bank.

Мінус.

Фінансисти, як правило, не погоджуються враховувати неофіційні доходи в повному обсязі. “Зазвичай приймається в розрахунок тільки 20-40%. Наприклад, при неофіційному доході потенційного позичальника в розмірі 2 тис. грн. і офіційному – 10 тис. грн., розраховуючи платоспроможність, банк візьме до уваги лише 400 грн. неофіційного доходу”, – говорить директор департаменту організації роботи з приватними клієнтами АТ “Астра Банк” Віталій Жихарцев.

Небезпечний кримінал

Після того як банки посилили вимоги до потенційних позичальників, на ринку з’явився новий вид послуг – оформлення липових довідок про доходи. Фінансисти підтверджують: українці все частіше приносять їм фальшиві документи. Особливо ця практика поширена, коли мова йде про отримання кеш- і цільових магазинних кредитів. За кілька сот гривень у продавців липи в Інтернеті можна знайти цілком респектабельну довідку та отримати координати реального підприємства, де підтвердять, що ви отримуєте необхідну для отримання невеликої позики “білу” зарплату. Претендентам на великі кредити (від 100 тис. грн. і більше) фальшивий документ може обійтися близько 20-30% від суми позики. За ці гроші умільці можуть “намалювати” папери, які засвідчують, що позичальник обіймає посаду менеджера середньої ланки на відомому підприємстві з досить солідним окладом. Нерідко допомогти клієнтам з оформленням таких довідок пропонують самі банкіри, зрозуміло, неофіційно.

Мінус. Далеко не всі усвідомлюють, що, спокусившись на відносно легкий спосіб отримання кредиту, ризикують потрапити під кримінальне переслідування, якщо спливуть махінації з липовими довідками. За подання завідомо неправдивої інформації банкам або іншим кредиторам з метою одержання кредитів Кримінальний кодекс встановлює покарання у вигляді штрафу в розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 51 тис. грн.). Якщо ж мова йде про здобутий нечесно великий кредит, штраф може сягнути 170 тис. грн. Причому, якщо у вас не виявиться таких грошей, суд може замінити штраф тюремним ув’язненням.

Тетяна Очимовська

Погодьтеся, в Україні, на відміну від США і європейських держав, повідомлення про пограбування банків, скоєних грабіжниками в масках, з’являються не так уже й часто. Але добробут вітчизняних вкладників, які відкривають депозитні рахунки, як виявляється, залежить і від порядності співробітників банків. Десятки українців піддаються пограбуванням, що називається, серед білого дня. Причому “нальотчикам” не потрібні ні маски, ні пістолети – їх єдиною зброєю є бейджик, що інформує про ім’я і посаду банківського службовця.

Основні способи розкрадань депозитів

Як вже здогадалися багато читачів, мова йде про те, що вкладники деяких українських банків не можуть зняти свій депозит через відсутність такого на рахунку банку. Прикладів безліч. Скажімо, громадянин оформляє депозит, справно отримує відсотки по ньому, але після закінчення терміну договору отримати свої гроші назад не може, оскільки вони якимось дивним чином зникли з рахунку. Зрозуміло, що ошуканий вкладник починає стукати в усі двері, вимагаючи повернути гроші. Але керуючі банку розводять руками – мовляв, вибачте, ведеться слідство, касир (менеджер, директор), який викрав кошти, вже встановлений, але грошей не отримаєте, поки не буде винесено постанову суду. Або ж банк “не в курсі”, що в його стінах було скоєно шахрайство, а тому відмовляється від видачі депозиту – чекайте результатів службового розслідування.

Постраждалим вкладником можна стати і в разі, якщо касир при відкритті депозиту вносить на нього меншу суму, ніж передана в віконце каси. Та й всього вкладу можна позбутися, якщо не перевірити повноваження співробітника банку на укладення депозитного договору. Ще один спосіб втратити накопичення – збій банківської системи обліку внесків. Зрозуміло, цей перелік способів пограбування не є вичерпним. Але в будь-якому випадку вкладників цікавить, як можна повернути свій вклад.

Перевірка та зберігання банківських документів

При відкритті банківського вкладу клієнт повинен отримати на руки, по-перше, сам договір банківського вкладу з обов’язковим зазначенням його суми, строку дії та річної ставки дохідності. Необхідна також квитанція про внесення грошей на рахунок. Уже на цьому етапі довірливого клієнта можуть очікувати неприємні сюрпризи. Наприклад, при укладенні договору слід звернути увагу на доручення та ПІБ банківського співробітника, що укладає договір від імені банку. Можливі випадки, коли особа, нібито представляє інтереси банку, насправді такими повноваженнями не наділена, і згодом можуть виникнути проблеми з дійсністю укладеного договору . Ще один нюанс – або проста, або умисна “неуважність” касира, який, приймаючи у вкладника одну суму, вказує в квитанції іншу, як правило, меншу.

Тому необхідно вкрай уважно ставитися до всіх видаваних/одержуваних документів, і, звичайно ж, забезпечити їх збереження протягом усього терміну дії договору. Якщо ж він передбачає можливість поповнення рахунку, всякий раз, вносячи кошти, слід перевіряти квитанцію, звертаючи увагу не тільки на суму, але і дату.

Якщо вклад вкрали

Як правило, зрозуміти, що ви стали жертвою банківського шахрая, можна хіба що по закінченні терміну дії вкладу. Адже якщо вкладник не бажає продовжувати договір, йому необхідно у встановлені в угоді строки письмово звернутися в банк за видачею тіла депозиту. Ось тут і можуть виникнути проблеми: “Вкладу немає, вибачте”, або “Почекайте, вклад викрадений, скоро повернемо”. Слід зазначити, що і в тому, і іншому випадку необхідно направити в банк телеграму про ваше бажання зняти депозит. Банк або прийме це відправлення (що підтвердить час виникнення ваших вимог), або відмовиться приймати його, про що також будуть зроблені відповідні відмітки. Зрозуміло, незайвим буде і особисте відвідування банку для передачі заяви про повернення депозиту, на копії якого будуть проставлені номер вхідної документації і резолюція адміністрації банку. В заяві необхідно вказати, що в разі неповернення депозиту ви будете змушені звернутися в прокуратуру і суд. Отримавши таким чином докази вашого звернення в банк, можна вирушати в правоохоронні органи із заявою, попутно відправивши скаргу в НБУ.

Якщо банк дорожить своєю репутацією, обдуреному клієнту відразу запропонують повернути депозит повністю або частинами (в залежності від суми вкладу та можливостей банку). Відомі випадки, коли банки виплачували потерпілим клієнтам навіть деяку компенсацію.

Але іноді вони не бажають розщедрюватися, мотивуючи це тим, що поки не буде закінчено слідство у справі і винесено вирок суду щодо конкретного співробітника, який вчинив розкрадання, ніяких виплат не буде.

Скільки юристів, стільки і думок

Деякі адвокати кажуть, що українське законодавство не передбачає можливості залучення банку до відповідальності за розкрадання, вчинене його працівником. Іншими словами, потерпілому потрібно самостійно (звернувшись до правоохоронців, зрозуміло) знайти винного, дочекатися обвинувального вироку і за рішенням суду отримати суму вкладу з визнаного винним співробітника банку. Очевидно, такий варіант – явно глухий кут для потерпілого. Адже не факт, що суд одразу винесе вирок – він може відправити справу на додаткове розслідування, а може винести і виправдувальний вирок. Крім того, доведеться враховувати і час вступу вироку в силу, і деякі інші факти, такі як наявність у засудженого коштів або майна, достатніх для відшкодування викраденої суми. Та й в цілому згадана позиція юристів видається невірною: навіщо в такій ситуації змішувати цивільно-правові та кримінально-правові відносини? Тим не менш, співробітники банків часто вдаються до такого виверту, користуючись неграмотністю вкладників.

Експерти, навпаки, упевнені, що при укладенні договору про банківський вклад сторонами виступають клієнт і банк в особі співробітника, що представляє його інтереси. Тому для клієнта не важливі внутрішні “розбірки” банку зі співробітниками – йому важливий факт отримання своїх коштів. Тобто існують лише цивільно-правові відносини, що виникли на підставі укладення договору про банківський вклад. І вкладник, кошти якого викрадено банком, має шанси виграти справу про повернення тіла депозиту в ході цивільного судочинства. Про що, власне, свідчить і судова практика.

Судова практика

Наявна судова практика підтверджує можливість повернення викраденого вкладу в цивільному судочинстві. Прикладом може служити рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.03.2010. Суть справи в наступному. Райсуд, розглянувши позов вкладників до банку про неповернення депозитів, виніс рішення на користь позивачів. Між іншим, ця справа – яскравий приклад ще одного способу втратити гроші. Клієнти банку, вимагаючи повернення вкладу, дізналися, що свої депозити … вони вже зняли. За словами відповідача, відмова у поверненні позивачам грошових депозитів (і виплат по них!) був обумовлений тим, що договори були розірвані достроково, і гроші були виплачені. Правда, позивачі стверджували, що заяви про розірвання договорів не подавали і гроші не отримували. З цього приводу банк звернувся до правоохоронних органів із заявою, на підставі якої було порушено кримінальну справу за ст. 191 ч. 5 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах або організованою групою). Обдуреним же вкладникам було сказано, що питання повернення їхніх вкладів буде вирішено в залежності від результатів кримінальної справи. Суд першої інстанції визнав таке очікування зайвим і задовольнив позов вкладників (про повернення депозитів і відсотків за ним). Але банк подав апеляційну скаргу, просячи суд скасувати рішення і направити справу на новий розгляд, оскільки райсуд не врахував усіх обставин, що мають значення для вирішення спору. Такими обставинами, на думку банку, стали незакінчене розслідування, проведене слідчими органами, і висновок почеркознавчої експертизи, яка визначила, що підписи на заявах від імені позивачів про розірвання договорів і на касових документах про видачу готівки за цими договорами виконані не позивачами, а іншою особою.

І що ж апеляційний суд? Він постановив, що доводи відповідача про неможливість вирішення питання про позовних вимогах позивачів у зв’язку з тим, що органами СБУ Дніпропетровської області проводиться розслідування щодо розкрадання грошових коштів, в т. ч. і внесків позивачів, для вирішення цивільного спору не мають значення. Суд вказав, що в даному випадку між сторонами існували договірні відносини, причому сам відповідач їх не заперечував, договори незаконними або недійсними не визнавалися, по вказаній кримінальній справі позивачі потерпілими не визнані, а в разі встановлення винних відповідач не позбавлений можливості звернення до них з відповідними вимогами про відшкодування шкоди.

Як уберегтися від розкрадання вкладу

Як би песимістично це не звучало, але уберегтися від розкрадання вкладу неможливо. Звичайно, теоретично вкладник може звернутися в страхову компанію, застрахувавши там свій внесок від ризику втрати або розкрадання. Але в дійсності страхові компанії не поспішають укладати такі угоди. Крім того, здавалося б, чому банк не може застрахувати себе від подібних ризиків, а потім, після настання страхового випадку, отримати страховку і виплатити з неї “втрачений” депозит? Адже в зарубіжній банківській практиці страхування збитків банку від кримінальних ризиків є обов’язковим.

Втім, останнім часом в українську банківську практику прийшло поняття Bankers Blanket Bond – поліс, який передбачає комплексну програму страхування професійної відповідальності фінансових інститутів. Причому страхують банком фактори ризику включаючи нелояльність, зловживання персоналу банку (використання підроблених документів, розкрадання), професійну відповідальність співробітників банку, електронні та комп’ютерні злочини. Однак, незважаючи на зарубіжний досвід, де такий поліс – справа престижу або навіть обов’язкова умова здійснення банківської діяльності, в Україні така страховка поки на стадії становлення, тому що розміри більшості страхових компаній ще не дозволяють приймати на себе комплексне страхування банківських ризиків.

1. Фінансові показники діяльності банку та його економічний стан, які підлягають обов’язковому опублікуванню (вкладники безпосередньо в банку можуть ознайомитися з квартальними балансами банків, звітами про прибутки і збитки, а також річною фінансовою звітністю, підтвердженою зовнішнім аудитором).

2. Перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних і юридичних осіб, які мають істотну участь у банку (володіють банком).

3. Перелік послуг, що надаються банком, а також їх ціну.

4. Іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг.

Крім того, в Нацбанку повідомили, що відповідно до статті 6 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» при укладенні договору про надання фінансових послуг юридична або фізична особа має право вимагати у суб’єкта підприємницької діяльності надання балансу або довідки про фінансове становище, що підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), а також бізнес-план.

«Разом з тим вкладнику слід знати, що високі на банківському ринку ставки за депозитами не завжди можуть вказувати на надійність банку, особливо коли розмір ставки за його депозитами наближається до розміру ставок за кредитами, які пропонує сам банк», — сказали в Нацбанку.

«ForUm»

Постанова Пленуму ВССУ щодо розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин»

ЛІГА:ЗАКОН

Вітчизняні банкіри намагаються підтримати національну валюту.

Відмова від гарантування внесків у валюті завдасть сильного удару по українській банківській системі через можливий відтік валютних депозитів. За словами банкірів, сьогодні майже 50% структури депозитних портфелів складається з валюти. У той же час зменшення валютної ліквідності знизить тиск на гривню.

Як розповів “Мінфіну” заступник голови правління банку “Глобус” Сергій Коцупатрий, гарантуючи внески в інвалюті, банки беруть на себе ризики інших країн. “Відмова ФГВФО від гарантування внесків у валюті спричинить за собою деяку паніку на ринку і може знову знизити рівень довіри населення до банків, – стверджує він. Пан Коцупатрий також вважає, що відмова від гарантування внесків в інвалюті підтримає гривню (див. статтю “Мінфіну” – “Українці виробили девальваційний імунітет”). “Ми повинні привчити себе до того, що живемо в Україні, отримуємо заробітну плату в нацвалюті, тому всіляко повинні підтримувати нацвалюту для свого блага і спокою”, – висловився банкір.

Ідею про те, що валютні депозити потрібно вивести з-під гарантій ФГВФО (див. статтю “Мінфіну” – “У людей відіб’ють охоту на валютні депозити”), висунув голова правління “Укрсоцбанку” Борис Тимонькін, який вважає, що гарантування валютних внесків розвалює економіку країни. “За підсумками 2011 року населення купило на $13,5 млрд більше, ніж продало. Якби воно цього не зробило, то валютні резерви зросли б, – розповів пан Тимонькін “Мінфіну”. – Купуючи валюту у великих розмірах не для розрахунків, люди душать свою власну нацвалюту. А державі гарантувати це немає сенсу”.

Відмова гарантувати валютні внески вдарить по банківській системі

У той же час заступник голови правління, директор з роздрібного бізнесу VAB Банку Антон Шаперенков упевнений, що немає необхідності припиняти гарантування внесків фізосіб в інвалюті. “Гарантування у валюті має бути обов’язковим”, – підкреслив він. За словами банкіра, сьогоднішня структура депозитних портфелів банків складається майже на 50% з внесків у валюті. “Тому відмова від гарантування може спричинити за собою відтік коштів з банківської системи”, – вважає пан Шаперенков.

Крім того Антон Шаперенков зазначив, що “реакція вкладників непередбачувана”, тому складно оцінити, наскільки може зменшитися валютна ліквідність, якщо скасують гарантії за валютними внесками. “Все залежить від того, яку ціну за збільшення ризику заплатять банки шляхом збільшення відсоткової ставки за депозитом, – сказав він. – Крім того, може змінитися і структура розміщення внесків на користь більш великих і стабільних банків”.

За даними НБУ, середні ставки за депозитами для фізосіб у нацвалюті на 1 квітня 2012 року склали 9,74% (у березні – 10,52%), в інвалюті – 4,98% (у березні – 6,14% ).

Сергій Коцупатрий додав, що при правильному і грамотному підході до формування депозитного портфеля та адекватній оцінці ризиків банк завжди зможе оперативно відреагувати на будь-які негативні тенденції. “Тому навіть якщо банківська валютна ліквідність зменшиться, банки будуть пропонувати цікаві гривневі внески. І саме національною валютою наповнювати свій депозитний портфель”, – сказав він.

Ставки можуть зрости?

При цьому керівник департаменту розвитку продуктів роздрібного бізнесу банку “ПУМБ” Максим Мироненко зазначив, що скасування гарантії валютних депозитів практично не позначиться на відсоткових ставках. “По суті гарантії Фонду важливі для невеликих і середніх вкладників, чиї суми внесків не більше 150 тис. грн, – сказав він. – З нашого досвіду, ця категорія вкладників воліє тримати свої внески в гривні, оскільки це дає великий дохід”.

Так, за словами банкіра, зараз у валюті відсотки менші, “тому валютні внески тримають клієнти, які прагнуть диверсифікувати свої заощадження”. Мова звичайно йде про суми, що перевищують стелю виплат Фонду. “За останні півроку тенденція наступна – внески у гривні зростають стрімкіше, ніж внески у валюті”, – упевнений він.

Дійсно, в березні 2012 року, за інформацією Нацбанку України, загальне зростання обсягу банківських депозитів на 1,5% – до 497,3 млрд грн, сталося за рахунок збільшення гривневої складової на 4% – до 288,6 млрд грн. При цьому обсяг депозитів населення збільшився на 1,6% – до 327,1 млрд грн. І в прирості внесків домінувало зростання депозитів саме в нацвалюті, які виросли за місяць на 2,9% (в інвалюті – на 0,2%).

У той же час Сергій Коцупатрий сказав, що ставки почнуть підвищуватися тільки в разі масового відтоку валютних депозитів. Однак, за його словами, обмін інвалюти на гривню теж ніхто не скасовував. “Маючи депозит в інвалюті, після відмови гарантування з боку ФГВФО можна перевести всі гроші в гривню і точно так же зберігати і примножувати їх у банку, але вже бути впевненим в тому, що внесок гарантований”, – зазначив він.

Погляд мінфінівців

Мінфінівець 12345 виступає проти скасування гарантування валютних внесків. Краще б, на його думку, була посилена відповідальність акціонерів банків через збільшення частки власного капіталу в пасивах, а фізособам надана можливість інвестувати легально і без жодних дозвільних процедур в іноземні цінні папери, відкривати рахунки в іноземних банках. “І тоді ми на власні очі побачимо, чого варті українська банківська система і грошова одиниця. Зрештою ФГВ компенсує можливі втрати вкладників саме української банківської системи, а не можливі втрати, наприклад, курсові від дій ФРС або ЄЦБ”, – резюмував він.

У той же час мінфінівець RaSvet погодився з 12345, додавши, що пан Тимонькін, як представник банкової сфери, захищає виключно інтереси свого бізнесу. “Гроші на депозити вони готові приймати з задоволенням і в будь-яких кількостях, а ось нести відповідальність перед вкладниками не бажають. Якби в депозитному договорі був пункт про те, що банк несе матеріальну відповідальність перед вкладником у повному обсязі суми депозиту, що розміщується, то це було б справедливо і правильно. Адже вимагає же банк матеріальну відповідальність перед одержувачем кредиту у вигляді застави?”, – сказав він.

Олена Куца