Відкликаємо згоду на укладення кредитного договору

Чимало проблем, в останні 2-3 роки, позичальникам банків доставляють різного роду неустойки і підвищені відсотки. Переважна частина населення, яка взяла споживчі кредити, в період кризи виявилася тимчасово нездатна їх виплачувати. Банки, відповідно до умов кредитних договорів , на прострочені платежі нараховували пені і штрафи. Однак, неустойки, які замислювалися, як інструмент підтримки дисципліни позичальника, стали непомірною тягарем у період неможливості погашення боргу, з незалежних від позичальника обставин.
Крім цього, значна частина банків, в період кризи ще більш збільшили навантаження на боржників, піднявши процентні ставки за виданими кредитами.

Будь-який банк завжди в міру можливостей перешкоджає повному погашенню кредиту позичальником, встановлюючи різного роду комісії та штрафи за дострокове погашення. Це пов’язано з тим, що погашений кредит перестає приносити дохід банку у вигляді відсотків і неустойок, і кредитору знову доводиться працювати над тим, щоб розмістити повернуті боржником кошти.

Однак, як уже неодноразово писалося, при видачі кредитів банки здійснювали безліч помилок і порушень. Зокрема багато банків, видаючи споживчі кредити, не збирали докази вручення оригіналу кредитного договору позичальникові, а деякі і зараз видають кредитні картки без належно оформленого договору. Тільки після прийняття НБУ Постанови № 168 від 10.05.2007 року, банки почали додавати в кінці договору фразу “Оригінал договору отримав”, з окремим підписом під нею. Відсутність у банку доказів вручення споживачеві оригіналу договору може суттєво допомогти у вирішенні питання зняття пені та звільнення поручителів.

Відповідно до пункту 4 статті 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі і один з оригіналів його передається споживачеві. Обов’язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий позичальнику покладається на кредитодавця, тобто на Банк. А пункт 6 цієї ж статті Закону зазначає, що споживач може відкликати свою згоду на укладення договору протягом чотирнадцяти календарних днів, без пояснення причин. І початок обчислення цього терміну – з моменту вручення позичальникові його примірника договору.

Таким чином, якщо у банку немає доказів, що споживач отримав свій екземпляр договору, то можна в будь-який момент відкликати згоду на її укладення. Важливо відзначити, що висловлюється згода не на отримання кредиту, а саме на укладення договору. В результаті кредитний договір стає неукладеним, і договір поручительства теж (пункт 2 статті 548 Цивільного кодексу).

Для цього необхідно надіслати до банку відповідну заяву (цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення) у довільній формі, але із зазначенням про те, що банк не вручив позичальникові його примірник кредитного договору, тому терміни на відкликання згоди не минули і позичальник відкликає свою згоду на укладення договору (вказати його номер і дату).

Наслідки відкликання згоди на отримання кредиту описані в пункті 6 статті 11 Закону України “Про захист прав споживачів”. Відповідно до нього позичальник у разі відкликання згоди сплачує банку/кредитній спілці тільки тіло кредиту і відсотки, встановлені договором, або повертає товари, придбані в кредит. Ніякі інші платежі позичальником не проводяться.

Слід звернути увагу на те, що право відкликання згоди на укладення договору не застосовується до договорів забезпечених іпотекою. Тобто можливість відкликання згоди реально існує тільки для автокредитів, беззаставних кредитів, кредитних карт, споживчих кредитів на покупку побутової техніки і т.п.

http://tristar.com.ua

Опубліковано у Корисно знати. Додати до закладок Постійне посилання.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


− два = 7

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>