Юридичні правила боротьби з колекторами

Майже кожен українець не з чуток знає, який головним болем може обернутися не відданий вчасно кредит. І неспокійно нашим співгромадянам не тільки через мучить їх сумління – свою вагому лепту в масову істерію українців внесли колекторські компанії. Адже методи, які вони активно практикують при “вибиванні” боргів з населення, не можна назвати ні гуманними, ні законними.

Наприклад, це можуть бути дзвінки з цілком конкретними погрозами не тільки безпосередньо боржникові, а й членам його сім’ї, близьким людям. І якщо юридично підковані позичальники знають, як поставити на місце чергового хамськи колектора, то юридично безграмотні хапаються за серце і пачками п’ють заспокійливе. Ми вирішили розібратися в правомірності такого терору з боку колекторних компаній і в способах захисту від нього.

Чи законні дії колекторів?

За статистикою, в Україні налічується понад 200 підприємств, що займаються поверненням проблемних кредитів. Рік тому загальний обсяг боргів, переданих колекторам, склав близько 10 млрд грн. При цьому в українському законодавстві поняття колекторської діяльності досі відсутня. По суті, ці компанії дублюють роботу відповідних служб банків, тобто дзвонять і шлють листи клієнтам-боржникам з вимогою негайно погасити заборгованість. З тією лише різницею, що колекторські компанії чинять психологічний тиск, який часто межує з діяннями, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом. Наприклад, практикують залякування клієнта, причому аж ніяк не судовими розбірками. Якраз до суду підприємства, що займаються збором кредитної заборгованості, звертатися не стануть: по-перше, судовий розгляд – справа не одного дня, а по-друге – виграш у суді не гарантує 100% фактичного отримання грошей, а значить, такий спосіб повернення боргів неефективний.

З правової точки зору, колектори діють за двома схемами. Перша припускає роботу з боржниками від імені кредитора, друга – коли банк перепродує борг, тобто мова йде про переуступку права вимоги боргу.

У першому випадку між банком та колекторською компанією зазвичай укладається договір доручення, комісії або договір з надання послуг. При цьому юристи відзначають один цікавий нюанс: разом із наданням колектору права вчинити певні юридичні дії щодо стягнення заборгованості банк передає йому та інформацію про клієнта-боржника. А це однозначно суперечить нормам цивільного права, зокрема, ст. 1076 ЦК України, якою встановлено, що банк гарантує таємницю банківського рахунку, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. При цьому відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. І щоб обійти ці норми, банки стали вносити до кредитних договорів пункти про передачу інформації про позичальника (з його згоди, яке автоматично дається при підписанні договору) третім особам для стягнення заборгованості у випадку її прострочення. При відсутності такого пункту банки не могли передавати таких відомостей колекторам.

Проте в жовтні 2011 р. набрав чинності ЗУ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами і споживачами фінансових послуг”. І тоді банки отримали право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, в т. ч. про відступлення права вимоги до клієнта .

Міністерство юстиції України також зацікавилося правомірністю здійснення колекторами своєї діяльності. Як уже згадувалося, ця діяльність передбачає передачу банками в своїх інтересах права вимоги виконання боржниками зобов’язань за кредитними договорами. У свою чергу, такі дії набувають ознак передачі банком колекторській організації своїх прав, які виникли на підставі кредитного договору. Однак, згідно з нормами ЗУ “Про банки і банківську діяльність”, банк проводить винятковий вид діяльності, тому передача таких прав від банку колекторської компанії не зовсім законна з позицій Мін’юсту.

Приструнив колектора!

Але навіть якщо колектор законно одержав відомості про клієнта банку та членів його сім’ї, це зовсім не дає йому права втручатися в особисте життя громадян і таким чином намагатися повернути заборгованість. Конституцію і КК ще ніхто не відміняв. Зокрема, ст. 189 КК України передбачається відповідальність за вимогу передачі чужого майна, чи права на майно, або вчинення інших дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами. Обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, а також розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці, також не допускається.

На думку юристів, дискримінація позичальника на роботі за допомогою розповсюдження інформації про його борг теж підпадає під дію цієї статті. Більш того, будь-який кредит – це цивільно-правові відносини, вирішення яких лежить виключно в цивільному правовому полі. Т. е. якщо ви не можете віддати кредит, ніхто вас у в’язницю не посадить. Більше того, ст. 355 КК України передбачає відповідальність за примус до виконання або невиконання цивільно-правових зобов’язань – точніше, за вимогу виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов’язання з погрозою насильства над вами або вашими близькими родичами, пошкодження чи знищення вашого майна. Тому, як тільки вам або членам вашої сім’ї почали погрожувати, негайно звертайтеся в правоохоронні органи з відповідною заявою.

Світло в кінці тунелю

Питання більш чіткого регулювання діяльності колекторських компаній на законодавчому рівні залишається актуальним. Не менш гостро стоїть і проблема захисту фізичних осіб-боржників. На початку листопада Верховною Радою був зареєстрований проект закону “Про заборону надання колекторських послуг щодо фізичних осіб-боржників” (№ 9379). У першу чергу, документом пропонується ввести заборону на надання колекторських послуг щодо фізичних осіб-боржників, а також закріпити визначення колекторських послуг і внести зміни в ряд законодавчих актів. Визначено і відповідальність за порушення законодавства у сфері колекторської діяльності, починаючи з величезного (8 тис. мінімальних заробітних плат) штрафу і закінчуючи припиненням діяльності. На думку автора законопроекту, цивілізований ринок колекторських послуг при відповідному законодавчому врегулюванні дозволить забезпечити нормальне функціонування як фінансового, так і реального сектора економіки.

Але якою б не була економічна ситуація, хотілося б нагадати боржникам, що борги потрібно віддавати. А якщо в силу різних причин немає можливості виконати взяті на себе зобов’язання, сторонам необхідно цивілізовано домовлятися, а не вдаватися до крайнощів, які й боржника можуть коштувати здоров’я, і ??кредитору – втрати репутації або бізнесу.

Як спілкуватися з колекторами

На думку фахівців, найпершим і правильним дією буде звернення до прокуратури – звичайно, якщо ви не хочете вступати в довгі дискусії з колектором і за наявності погроз або іншого втручання у ваше приватне життя. Для цього достатньо з’ясувати точне найменування компанії, ім’я та прізвище колектора і написати заяву в прокуратуру.

Якщо є бажання подискутувати, можна задавати всякі питання з серії “а на якій підставі ви мене турбуєте?” Зрештою, можна навіть завести суперечка про нелегальну діяльність відповідної колекторської контори. Ще один варіант спілкування – звернення до суду з метою визнати договір про переуступку права вимоги боргу між вашим кредитором та колекторською фірмою недійсним.

Але головне – не варто забувати, що за неповернення кредиту кримінальна відповідальність не передбачена. Тому розповіді із серії, що вас і всіх ваших родичів посадять у в’язницю – нісенітниця. Відповідальність буде тільки в разі ухилення від оплати кредиту. Але якщо ви без роботи і не маєте фактичної можливості погасити кредит, ні про яке ухиленні не може бути й мови.

Зарубіжний досвід

У США колектори теж люблять знайомитися з родичами, дзвонити вночі і турбувати боржника на роботі

Колекторська діяльність (Debt Collection Practice, Debt Collector) в США законодавчо визначена і врегульована. При цьому метою регулювання є встановлення рамок дозволеного, тобто відповідне законодавство визначає, які дії на переконання боржника заплатити є допустимими, а які ні.

Колекторські фірми здебільшого діють досить жорсткими методами. Після закінчення чергового терміну погашення заборгованості працівники колекторських компаній або спеціальних підрозділів банків за допомогою листування, телефонних розмов та SMS-повідомлень намагаються, у першу чергу, переконати боржника добровільно сплатити борг (так званий reminder service). При цьому телефонні дзвінки зазвичай лунають як вдень, так і вночі, а листи, відправлені боржникові, містять погрози й залякування. Більше того, колектори тиснуть на неплатників шляхом “знайомства” з їх близькими та родичами, а також шляхом повідомлення на роботу про наявність у неплатника невиконаного зобов’язання. Ці дії охоплюються першим, так званим м’яким етапом (soft collection).

Якщо ж такі методи не приносять бажаного результату, колектори переходять до другого, жорсткому етапу (hard collection), при якому відбувається безпосередній контакт із боржником. Його знаходять за місцем проживання рано вранці або пізно увечері, коли людину найпростіше застати вдома, і роз’яснюють наслідки несплати кредиту, можливість відстрочки або реструктуризації боргу, надсилання претензії або копії позовної заяви до суду без фактичного подання позову … Всі ці дії також супроводжуються психологічним тиском. На третьому етапі (legal collection) колектори звертаються із позовами до суду.

http://www.prostopravo.com.ua

Опубліковано у Корисно знати. Додати до закладок Постійне посилання.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


два + 5 =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>