Валютні кредити в Україні знову поза законом – договору можна розривати!

Практика скасування кредитних договорів у валюті на підставі відсутності у банків і позичальників індивідуальної ліцензії може придбати небажане поширення. Вищий господарський спеціалізований суд, який знову ухвалив рішення на користь позичальника, дав зелене світло всім судовим інстанціям. Адже рішення Спеціального суду майже неможливо заперечити.

Спроби визнання валютних позик недійсними почалися два роки тому. Першими на цей шлях стали представники великого бізнесу. Ініціативу охоче підхопили громадяни, за допомогою спритних юристів. Підстави в судових позовах вказувалися різні. Посилалися, наприклад, на законодавче закріплення за гривнею статусу єдиної валюти платежу. Або на необхідність індивідуальної валютної ліцензії при кредитних операціях у СКВ. Рішення в таких судових процесах однозначністю не відрізнялися. Хоча до осені 2008 року позови щодо стягнення з боржників кредитів у валюті закінчувалися на користь банків.

“У попередні роки була пара таких рішень судів в першій інстанції. В одному випадку і перша, і друга інстанції визнали недійсними кредитні договори. Але Вищий суд усе скасував”, – погоджується Олександр Удовиченко, голова Ради суддів господарських судів.

Спроба Верховного суду

Незважаючи на рішення на найвищому рівні, потік позичальників до суду не зупинявся. І восени 2010 року процес спробував пригальмувати Верховний суд. Він досліджував практику за кілька років і видав своє “Узагальнення судової практики розгляду цивільних спорів, що виникають у кредитних правовідносинах”, де його позиція однозначна – індивідуальна ліцензія для валютного кредиту не потрібна. “Позиція Верховного суду однозначно зводиться до того, що не можна визнавати недійсними кредитні договори та відповідні договори застави або іпотеки, які були укладені з метою забезпечення зобов’язань за цим кредитним договорам. І суди, в принципі, в 99 випадках з 100 дотримуються при прийнятті відповідних рішень позицій, викладених у роз’ясненнях вищими інстанціями”, – підкреслює Ольга Просянюк, керівник судового департаменту адвокатського об’єднання.

Питання законності надання валютних позик, як виявилося, хвилювало Національний банк давно. Він навіть звертався за роз’ясненнями в центр банківського права при Інституті держави права імені Корецького ще 5 років тому. Відповідь була позитивною. “Ми прийшли до однозначного висновку про те, що ніякої індивідуальної ліцензії за станом на 2006 рік не було потрібно. А з 2006 року ситуація не змінилася. І якщо сьогодні оцінювати постанови судді колегії суддів Вищого спеціалізованого господарського суду, то я їх класифікую як свідомо незаконне рішення”, – підкреслює Володимир Нагребельний, заступник директора Інституту держави і права.

Хитра штучка

Незважаючи на наявність існуючих роз’яснень і трактувань юристів-науковців, судові процеси тривають донині. Чергову хвилю надій і суперечок викликало нещодавнє рішення новоявленого Спеціалізованого суду. Позивач зміг довести через цю установу, що угода про надання кредиту у валюті недійсна, оскільки … не було індивідуальної ліцензії НБУ. Представники суду знайшли маленьку щілинку в законодавстві. Так, валютним декретом Кабміну наявність індивідуальної ліцензії передбачається. А в нормативці Нацбанку записано, що ліцензія потрібна, якщо терміни і суми кредитів перевищують установлені законодавством межі. Ось тільки законодавець не прописав ні термінів, ні обмежень за сумами, тому кожна із сторін могла трактувати обидві норми на свою користь.

“Чинним законодавством України не встановлено чітких підстав і вимог, за якими банк повинен отримати індивідуальну ліцензію. Тому видається обгрунтованим висновок про те, що якщо законом не встановлені конкретні випадки, в яких банк має отримати індивідуальну ліцензію, то і немає необхідності її отримати”, – констатує Ольга Просянюк.

Найкращий доказ подвійності тлумачення – рішення одного і того ж суду з аналогічним позовами. “Рішення Вищого спеціалізованими суду, про який ми говоримо, почалося з першої інстанції Печерського суду. Але буквально вчора у своїй пошті побачив 2 нових вердикти Печерського суду, які з’явилися вже після рішення Вищого спеціалізованого суду, якими підтверджена правомірність видачі кредитів в інвалюті на підставі генеральної банківської ліцензії та дозволу НБУ”,-обурюється Віктор Новіков, директор юридичного департаменту Національного банку.

Такі суперечливі рішення з одного й того ж питання, і навіть у стінах одного суду, періодично приймаються протягом двох років. І суддям залишається тільки шукати виправдання через дії колег.

Конституційна допомога

“Тлумачити можна і так, і по іншому. Неофіційне тлумачення будь-хто може давати як завгодно. Офіційне тлумачення у нас в судових рішеннях може давати Конституційний суд, і його рішення є обов’язковим для всіх суддів. Я не кажу, що цю норму можна тлумачити так чи інакше. Я тільки говорю, що правова колізія існує. Тому звинувачувати суддів у тому, що вони упереджені, непрофесійні не треба. Виходячи з практики, більшість судів трактують подвійність норм на користь банків. Тобто не потрібна індивідуальна ліцензія, якщо є генеральна ліцензія на кредитування. Є така загальна думка. Але суддя – це не машина і не комп’ютер, і виникають інші тлумачення. Коли є чітке правове регулювання чи роз’яснення Конституційного суду, тоді можна чітко сказати – ти непрофесійний суддя або ти маєш пристрасті. Якщо є правова колізія – треба виправляти цю правову колізію”, – захищає своїх колег Олександр Удовиченко.

Виправити правову колізію можна тільки шляхом змін до законодавства. Або, як стверджують судді, зверненням до Конституційного суду. Але за два роки активних суперечок банкіри цього так і не зробили. Тому, щоб запобігти появі нових рішень не на користь банків, установа, яка програла справу в спецсуді, має довести свою правоту. Шлях для захисту – через “Узагальнення…” Верховного суду річної давнини. “Наявність такого узагальнення може бути істотним підставою для оскарження рішення Вищого спеціалізованого суду, який не знайшов підстав для скасування рішення судів попередніх інстанцій у Верховному суді. Обгрунтування – виняткові обставини. А саме – неоднакове застосування норм матеріального права”, – підкреслює Ольга Просянюк.

“Адже той же самий спеціалізований суд виносив рішення, якими підтверджував правомірність надання кредитів банків в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та дозволу Національного банку”, – нагадує Віктор Новіков, директор юридичного департаменту НБУ.

Той факт, що рішення одного суду суперечать один одному, – вагома підстава для поводження з подальшими апеляціями. Адже після судової реформи рішення Вищого спеціалізованого суду – це як остання крапка в поемі автора. Щоб подати скаргу на перегляд рішення, цей суд повинен сам дати на це дозвіл. За таких “високих” відносинах і колізіях в законодавстві без нових законодавчих змін врегулювання питання валютних позик у судах може підніматися ще не раз.

Опубліковано у Новини. Додати до закладок Постійне посилання.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


× 4 = шістнадцять

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>