Чоловіче й жіноче рівноправ’я

Слово “гендер” явно має іноземне коріння і ще не є у широкому вжитку українців. Та нічого революційного воно не означає. Гендерна рівність – це не однаковість чоловіків та жінок. Йдеться про соціальну справедливість, про те, що всі люди незалежно від статі повинні мати однаковий доступ до реалізації прав людини – рівні свободи, умови для розвитку, участь у прийнятті рішень, різного роду діяльності й користуванні її результатами. Гендерна рівність – клопіт для усього людства, бо майже всю свідому історію простежувалося домінування чоловіків. Та якщо десь там у гаремах жінки сидять і не наважуються визирнути з-під паранджі, то в Україні такого неподобства немає. Жінка взагалі мало не стала керівником нашої держави. Останній приклад, однак, не надто поширений, і вперта річ статистика свідчить, що жінок у нас все ще не дуже “пропускають” на вищі керівні посади, а отримує прекрасна половина платню на 15-25 % нижчу.

Для України проблема гендерної нерівності, справді, не є глобальною. У нещодавньому звіті за 2010 рік ООН поставила нашу країну на 44-те місце серед 138 інших за індексом гендерної нерівності. Бодай у чомусь “обскакали” сотню держав, хай навіть майже всі вони – країни третього світу. Неможливість реалізовувати права в більшості наших громадян пов’язана швидше із забезпеченістю. Прірва між багатіями і бідними неймовірна. Найміцнішому чоловікові з низів ніколи не досягти того, що вдається кралі з вищого світу. Та навіть жінки середніх статків часто з радістю обирають роль матері й не прагнуть до стрімкого кар’єрного зростання. Іншим, навпаки, і на війну не страшно: 13 % військовослужбовців України – жінки. На додачу, більшає тендітних чоловіків, які “співають, танцюють, вишивають хрестиком”. Та все ж таки Україна разом з іншими державами затято бореться з гендерною нерівністю.

На рівні держави 2005 року прийнято Закон “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”. Рік по тому Кабмін видав постанову “Про затвердження Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві”. У 2007-му Київ ухвалив відповідну міську програму. Цьогоріч збігає термін її дії.

Начальник відділу гендерної політики Управління у справах жінок, інвалідів, ветеранів війни та праці КМДА Ірина Рудешко каже, що ближче до кінця року буде готовий детальний звіт про підсумки. Та вже нині можна казати про певний позитив. Заходи проведено “на всіх фронтах”. У київських школах відбулися “гендерні уроки”, підручники пройшли експертизу фахівців, на уроках правознавства учням теж розповіли про рівні права жінок та чоловіків. Тематичні полиці організували в бібліотеках. Це для інформування населення. Проте доводиться “розхльобувати” після тих, хто про рівні права й гадки не має. У столиці працює Центр роботи з жінками. Туди зокрема можуть звертатися скривджені представниці прекрасної статі. Їм допоможуть юрист, психолог, психіатр та інші фахівці. Для постраждалих від домашнього насильства при Центрі є навіть притулок. Звернень, за словами пані Рудешко, вистачає, на жаль, горе-чоловіки часто розпускають руки.

Потерпають жінки від несправедливості не лише вдома, а й на роботі. “Дані свідчать, що працюють жінки на кілька годин довше, зарплата ж за роботу одного роду на 15, а то й 25 % нижча, ніж у чоловіків. Саме вони здебільшого обіймають керівні посади. Серед держслужбовців що вищий ранг, то менше жінок”,- каже Ірина Рудешко. І справді, у Київраді, приміром, зі 120 депутатів лише 16 жінок, тобто 13 %. А у Верховній Раді цей показник взагалі мізерний – 8 %. В оновленому керівному складі КМДА немає жодної жінки.

Що ж до загальної ситуації по Києву, то її ми змалюємо з допомогою Головного управління статистики КМДА. Отже, за його даними, на сьогодні у столиці офіційно мешкає 2 743, 8 тис. населення: 1 267,5 тис. чоловіків та 1 476,3 тис. жінок. З минулого року чоловіків побільшало приблизно на 9 тисяч, жінок – на 11 тисяч.

Серед київських чоловіків 15,4 % – віком до 16 років, 70,2 % – працездатного віку (16-59 років), решта 14,4 % – старші. Жіночі показники такі: 12,5 % – до 16 років, 59,8 % – працездатного віку (16-54), і 27,7 % – старші. Чоловіки в Україні живуть на років 10 менше. Попри це жінки не борються за право виходити на пенсію пізніше, нарівні з сильними мужами. Чимало хто з них до пенсії просто не доживають. На обліку Пенсійного фонду станом на 1 січня 2010 року перебувало 205,4 тис. киян та 433,9 тис. киянок. А ось середня пенсія у чоловіків на 500 грн більша.

Приблизно такою ж сумою обділили і жінок у зарплаті. У 2010 році на столичних підприємствах зайнято 639 тис. представниць прекрасної статі. Це 51,2 % усіх, хто працює. Середня заробітна плата в січні – вересні становить 3322 грн на місяць. Однак місячний оклад жінок – 3115 грн, чоловіків – 3539 грн. Про потенціал. У 2009-2010 роках в загальноосвітніх закладах зареєстровано 51,1 % учнів чоловічої статі та 48,9 % – жіночої. У професійно-технічних закладах ці показники становлять 66,5 та 34,5 % відповідно, а у вишах – 44,2 і 55,8 %. Як видно, “слабка” стать тяжіє до високих знань. Серед 22 997 кандидатів наук, зайнятих в економіці, 10257 – чарівна стать. Із 5208 докторів наук лише 1216 жінок.

Майже кожен третій є висококваліфікованим спеціалістом у столиці. Багато жінок зайняті у соціальній сфері – освіта, охорона здоров’я, соціальна допомога, проте зарплати там найнижчі. Тоді як в управлінській та фінансовій сферах з високими зарплатами “козирніші” якраз чоловіки.

Ірина Рудешко каже, що і держава, і місто готують сучасніші програми щодо гендерної рівності. “На сьогодні вже можна зауважити позитив, є законодавча робота в цьому напрямку, чітко окреслено проблеми та механізми розв’язання їх”,- каже пані Рудешко. Приміром, у нових нормативах може з’явитися пункт щодо посилення контролю за використанням зображень оголеної жінки. Сьогодні це є в журналах, на білбордах та екранах телевізорів. Чоловіки, може, й раді помилуватися, а ось більшість жіночок ладні крізь землю провалитися від сорому. Інші ж, навпаки, не оминуть нагоди блиснути глибоким декольте чи стрункістю відкритих ніг. Скільки жінок, стільки й думок. Минулого тижня моя колега – успішна журналістка провідного видання Дарина Лопатіна, яку нещодавно підвищили в посаді, та яка, до слова, ніколи не приділяла особливої уваги чоловікам, раптом заявила, що їй хочеться “простого жіночого щастя”, і полягає воно далеко не в кар’єрі та розмірі зарплати.

Довідка “Хрещатика”

Минулого місяця свій звіт про гендерну нерівність опублікував Світовий економічний форум. У його рейтингу Україна посідає 63-тє місце серед 134 країн. Вона серед тих, хто погіршив свої показники, бо у 2006 році була на 48-му місці. Нині Україна опинилася між Ботсваною та Венесуелою, пропустила вперед Кубу (24), Молдову (34), Казахстан (41), Польщу (43), Росію (45) та Китай (61). У рейтингу долучення жінок до політичного життя Україна має 105-те місце. Дещо кращими є можливості самореалізації в економічному житті – 43-тє місце. Чоловіки загалом займають більшість середніх та вищих управлінських позицій і отримують в середньому на 30 % більшу платню за однакову роботу. За гендерний баланс у доступі до охорони здоров’я Україні дали 56-те місце. Незважаючи на те, що в країні народжується більше чоловіків, середня тривалість життя жінок довша – 64 роки, а чоловіків – 55. Найкраща оцінка в України за доступ до освіти – 23-те місце. У жінок і чоловіків однаковий рівень загальної освіченості (100 %) та еквівалентний доступ до початкової та середньої освіти.

Ірина ЛАБУНСЬКА (Хрещатик, № 166, 12 листопада 2010)

Опубліковано у Публікації. Додати до закладок Постійне посилання.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


вісім − 4 =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>